відірваний
ВІДІРВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відірвати. А що, якби був.. справді спалив мої папери? Адже був би я самісінький на світі, як лист, відірваний від дерева (Фр., II, 1950, 347); Ходім і однімем своє, неправдою взяте у нас і батьків наших. Одберімо хліб свій кривавий, для розкошів одірваний од голодного рота (Коцюб., II, 1955, 73); Революційна теорія - це не збірка відірваних від життя догм, які раз назавжди встановлені і сліпо приймаються на віру, а живе керівництво до практичної дії (Рад. Укр., 13.VII 1957, 1); // у знач. прикм. Одірваний фінік не вернеться знову На гілку свою (Крим., Вибр., 1965, 70).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | відірваний | відірвана | відірване | відірвані |
Родовий | відірваного | відірваної | відірваного | відірваних |
Давальний | відірваному | відірваній | відірваному | відірваним |
Знахідний | відірваний, відірваного | відірвану | відірване | відірвані, відірваних |
Орудний | відірваним | відірваною | відірваним | відірваними |
Місцевий | на/у відірваному, відірванім | на/у відірваній | на/у відірваному, відірванім | на/у відірваних |