ґелґання
ГЕЛГАННЯ, я, с. 1. Дія за знач. гелгати і звуки, утворювані цією дією. Не бачила вона, як з-під воріт Шумейкового дворища з гелганням вилізла стара гуска (Шиян, Баланда, 1957, 80).
2. перен. Голосна, нерозбірлива, незрозуміла розмова; галас, гомін. Гелгання бійців нагадувало ярмарок (Ю. Янов., II, 1958, 171).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ґелґання | ґелґання |
Родовий | ґелґання | ґелґань |
Давальний | ґелґанню | ґелґанням |
Знахідний | ґелґання | ґелґання |
Орудний | ґелґанням | ґелґаннями |
Місцевий | на/у ґелґанні | на/у ґелґаннях |
Кличний | ґелґання | ґелґання |