гнилий
ГНИЛИЙ, а, е. 1. Зруйнований або зіпсований гниттям; який гниє, розкладається. В хаті було повно барлогу.., стояв якийсь чад од махорки, од гнилої соломи (Н.-Лев., II, 1956, 208); [Погода:] Сидите на гнилому паркані і квокчете, а думаєте, що піднялись у небо (Корн., Чому посміх, зорі, 1958, 19); // Застояний, затхлий, несвіжий (про воду, водойми). Тоді і озеро не таке, як тепер, гниле та миршаве, а глибоке та водяне було (Мирний, IV, 1955, 15); Гнила річка Катунь обмиває передмістя (Шиян, Магістраль, 1934, 14).
2. Сповнений вологи; дощовий, туманний (про клімат, погоду). А тут ще й зима у нас гнила, на водохреща дощ ішов, та й тепер невідь що таке, вітер такий, що голову зриває (Л. Укр., V, 1956, 159); Осінь була гнила й нездорова (Ільч., Серце жде, 1939, 226).
3. перен. Порочний у якомусь відношенні. Та й задумав Павлюк знову Бить шляхту гнилую (Укр.. думи.., 1955, 86).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | гнилий | гнила | гниле | гнилі |
Родовий | гнилого | гнилої | гнилого | гнилих |
Давальний | гнилому | гнилій | гнилому | гнилим |
Знахідний | гнилий, гнилого | гнилу | гниле | гнилі, гнилих |
Орудний | гнилим | гнилою | гнилим | гнилими |
Місцевий | на/у гнилому, гнилім | на/у гнилій | на/у гнилому, гнилім | на/у гнилих |
гнисти
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гнию | гниємо |
2 особа | гниєш | гниєте |
3 особа | гниє | гниють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гнистиму | гнистимемо |
2 особа | гнистимеш | гнистимете |
3 особа | гнистиме | гнистимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | гнив | гнили |
Жіночий рід | гнила | |
Середній рід | гнило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гнисймо | |
2 особа | гнисй | гнисйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | гниючи | |
Минулий час | гнивши |
гнити
ГНИТИ, гнию, гниєш, недок. 1. Розкладатися, руйнуватися під впливом мікроорганізмів; пріти, трухлявіти. - Нащо-то в тебе хліб гниє в стіжках? - раз питає його Лушня (Мирний, II, 1954, 163); У тому лісі гниє, порохнявіє скільки пнів і галуззя (Мур., Бук. Повість, 1959, 4).
2. перен. Перебувати в дуже важких умовах; животіти. І син Алкід, твоя дитина, Єдиная твоя родина, Любов єдиная твоя, Гниє в неволі, в кайданах (Шевч., II, 1953, 270); Додому солдатові треба - три роки гнив в окопах (Довж., Зач. Десна, 1957, 9); // Зазнавати занепаду; занепадати. [Горлов:] Ну, як вона, Америка, гниє дуже? (Корн., II, 1955, 15).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гнию | гниємо |
2 особа | гниєш | гниєте |
3 особа | гниє | гниють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гнитиму | гнитимемо |
2 особа | гнитимеш | гнитимете |
3 особа | гнитиме | гнитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | гнив | гнили |
Жіночий рід | гнила | |
Середній рід | гнило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гниймо | |
2 особа | гний | гнийте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | гниючи | |
Минулий час | гнивши |