гнилий
ГНИЛИЙ, а, е. 1. Зруйнований або зіпсований гниттям; який гниє, розкладається. В хаті було повно барлогу.., стояв якийсь чад од махорки, од гнилої соломи (Н.-Лев., II, 1956, 208); [Погода:] Сидите на гнилому паркані і квокчете, а думаєте, що піднялись у небо (Корн., Чому посміх, зорі, 1958, 19); // Застояний, затхлий, несвіжий (про воду, водойми). Тоді і озеро не таке, як тепер, гниле та миршаве, а глибоке та водяне було (Мирний, IV, 1955, 15); Гнила річка Катунь обмиває передмістя (Шиян, Магістраль, 1934, 14).
2. Сповнений вологи; дощовий, туманний (про клімат, погоду). А тут ще й зима у нас гнила, на водохреща дощ ішов, та й тепер невідь що таке, вітер такий, що голову зриває (Л. Укр., V, 1956, 159); Осінь була гнила й нездорова (Ільч., Серце жде, 1939, 226).
3. перен. Порочний у якомусь відношенні. Та й задумав Павлюк знову Бить шляхту гнилую (Укр.. думи.., 1955, 86).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | гнилий | гнила | гниле | гнилі |
Родовий | гнилого | гнилої | гнилого | гнилих |
Давальний | гнилому | гнилій | гнилому | гнилим |
Знахідний | гнилий, гнилого | гнилу | гниле | гнилі, гнилих |
Орудний | гнилим | гнилою | гнилим | гнилими |
Місцевий | на/у гнилому, гнилім | на/у гнилій | на/у гнилому, гнилім | на/у гнилих |