годований
ГОДОВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до годувати. [Домаха:] Чого воно [дитя] там репетує? Неначе давно годоване! (Кроп., II, 1958, 162); Кабан, годований не для продажу, а для себе (Вишня, II, 1956, 37); // у знач. прикм. Відгодований, гладкий. Кругом неправда і неволя, Народ замучений мовчить. І на апостольськім престолі Чернець годований сидить (Шевч., 1, 1951, 265); Михайло Колодій, що працював на підсобному приміському господарстві, перехитрив начальство і доставив партизанам п'ять годованих кабанів (Д. Бедзик, Плем'я... 1958, 71).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | годований | годована | годоване | годовані |
Родовий | годованого | годованої | годованого | годованих |
Давальний | годованому | годованій | годованому | годованим |
Знахідний | годований, годованого | годовану | годоване | годовані, годованих |
Орудний | годованим | годованою | годованим | годованими |
Місцевий | на/у годованому, годованім | на/у годованій | на/у годованому, годованім | на/у годованих |