головань
ГОЛОВАНЬ, я, ч. 1. розм. Людина або тварина з дуже великою головою; головач. В камеру заглянув одноокий головань, поморщив носа (Збан., Єдина, 1959, 61); // перен. Про рослину з великою квіткою чи плодом на кінці стебла. Гляньте.. на ряди голованів-соняшників, що розійшлися по межах, мов що загубивши (Вас., II, 1959, 195).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | головань | головані |
Родовий | голованя | голованів |
Давальний | голованеві, голованю | голованям |
Знахідний | голованя | голованів |
Орудний | голованем | голованями |
Місцевий | на/у головані | на/у голованях |
Кличний | голованю | головані |