голубка
ГОЛУБКА, и, ж. 1. Самка голуба. Сидить голуб на черешні, А голубка на вишні, Ой скажи, ой, скажи, серце дівчино, А що в тебе на мислі (Укр.. лір. пісні, 1958, 175); Туркоче сонце в деревах, голубка по карнизу (Тич., І, 1946, 95); * У порівн. Гандзя душка, Гандзя любка, Гандзя мила, як голубка (Пісні та романси.., II, 1956, 47).
2. розм. Пестливе називання дівчини, жінки (перев. при звертанні). Ганнусю, рибко, душко, любко, Рятуй мене, моя голубко (Котл., І, 1952, 84); Тим шляхом мандрував Ярема у Вільшану Голубку привітать, красу свою Оксану (Турч., Земле моя.., 1961, 16).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | голубка | голубки |
Родовий | голубки | голубок |
Давальний | голубці | голубкам |
Знахідний | голубку | голубок |
Орудний | голубкою | голубками |
Місцевий | на/у голубці | на/у голубках |
Кличний | голубко | голубки |
голубок
ГОЛУБОК, бка, ч., розм. Зменш.-пестл. до голуб 1. Наслухавсь Голубок Шпакової дурниці, Аж крильця трусяться летіти до жар-птиці (Гл., Вибр., 1957, 114); Чубчик, сивий голубок, Живе на голуб'ятні (Мур., Піонер. слово, 1951, 105); * У порівн. Мовить баба у кутку, - Я щедруха, я гладуха; В мене донечка красуха; Кучерявенький синок, Як той сизий голубок (Гл., Вибр., 1957, 287).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | голубок | голубки |
Родовий | голубка | голубків |
Давальний | голубкові, голубку | голубкам |
Знахідний | голубка | голубків |
Орудний | голубком | голубками |
Місцевий | на/у голубку, голубкові | на/у голубках |
Кличний | голубку | голубки |