гопки
ГОПКИ. 1. виг. Виражає спонукання до скакання, стрибання, тупотіння. Гопки, рижа! а в рижої і духу нема (Номис, 1864, № 1844).
2. присл. Підстрибуючи, підскакуючи. - Хай вибрикує ваш хлопчик гопки! (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 243).
@ Гопки вдарити - затанцювати із запалом. Як діждемо літа та нажнемо жита - поставимо в копки та вдаримо гопки (Укр.. присл.., 1955, 96); Гопки витинати - танцювати, підстрибуючи, притупуючи. Грає скрипка, грає кобза, І бандура грає; Чумак літом у кожусі Гопки витинає (Рудан., Тв., 1959, 199); Гопки скакати - підстрибувати; бігти, підстрибуючи. - Пісного борщу не годна зварить, а до церкви гопки скаче! (Кучер, Трудна любов, 1960, 158); Гопки ставати (стати): а) ставати на задні ноги, ставати дибки (перев. про коней). Аж стрибнув кінь, щоб гопки стати (Ле, Хмельницький, 1, 1957, 242); * Образно. Як дикі, гривасті коні, виблискуючи спинами, здіймалися крижини. Вони ставали гопки (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 55); б) (перен.) різко виявляти незгоду, протест. Балабуха знав, що його жінка стане гопки, як углядить цю всю компанію в своїй світлиці (Н.-Лев., III, 1956, 120).
гопка
ГОПКА, -и, ж., діал. 1. Саморобний м’ячик. 2. жарт. Дитина.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гопка | гопки |
Родовий | гопки | гопок |
Давальний | гопці | гопкам |
Знахідний | гопку | гопки |
Орудний | гопкою | гопками |
Місцевий | на/у гопці | на/у гопках |
Кличний | гопко | гопки |