горішній
ГОРІШНІЙ, я, є. 1. Який розташований, міститься зверху; верхній. Скоро лиш пісок з горішньої пляшечки пересиплеться в долішню - повертають її догори денцем (Коцюб., III, 1956, 7); Двері загрюкали, відчинялися вікна в горішніх поверхах - люди визирали на вулицю (Смолич, V, 1959, 240).
2. Розташований на високому місці або на горі. З гамором або шепотом, більшими або меншими купками, з горішнього і долішнього кінця або з середини Борислава плили-напливали вони [ріпники] (Фр., V, 1951, 374); // Стос. до гори (у 1 знач.). Ніч підходила до гір тиха і ніжна, обгортаючи усе блакитним оксамитом. Горішні далі ставали сині-сині (Турч., Зорі.., 1950, 28).
^ Горішній вітер - який іде за течією річки Дніпра вниз; північний. Вдень був низовий вітер і нагнав з моря багато камки; горішній вітер.. зносить камку в море (Н.-Лев., II, 1956, 228); Їм горішній вітер з лісів Білорусі Холодними бризками в очі шпурля (Дор., Серед степу.., 1952, 49).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | горішній | горішня | горішнє | горішні |
Родовий | горішнього | горішньої | горішнього | горішніх |
Давальний | горішньому | горішній | горішньому | горішнім |
Знахідний | горішній, горішнього | горішню | горішнє | горішні, горішніх |
Орудний | горішнім | горішньою | горішнім | горішніми |
Місцевий | на/у горішньому, горішнім | на/у горішній | на/у горішньому, горішнім | на/у горішніх |