гранований
ГРАНОВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до гранувати.
2. у знач. прикм. Те саме, що гранчастий. Гранований стержень; // Який піддавався грануванню. Гранована поверхня; Гранований самоцвіт.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | гранований | гранована | грановане | грановані |
Родовий | гранованого | гранованої | гранованого | гранованих |
Давальний | гранованому | гранованій | гранованому | гранованим |
Знахідний | гранований, гранованого | грановану | грановане | грановані, гранованих |
Орудний | гранованим | гранованою | гранованим | гранованими |
Місцевий | на/у гранованому, гранованім | на/у гранованій | на/у гранованому, гранованім | на/у гранованих |