ґудзик
ГУДЗИК, а, ч. 1. Предмет, перев. круглої форми, що служить застібкою в одязі або використовується як прикраса. Нові гудзики на гімназичній шинелі горіли, як самоцвіти (Коцюб., II, 1955, 370); Матвійко надів сорочку, і мати сама застебнула її на грудях на всі гудзики (Донч., VI, 1957, 253).
2. Рухома частина приладу, інструмента і т. ін., що при натискуванні здатна приводити в дію їх механізми; кнопка. Яша Кримов хутко й фасонно пробіг пальцями по гудзиках кларнета (Мик., II, 1957, 538); Ось він зараз натисне білий гудзик дзвоника, і йому двері відкриє Ольга (Рибак, Час.., 1960, 451).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ґудзик | ґудзики |
Родовий | ґудзика | ґудзиків |
Давальний | ґудзикові, ґудзику | ґудзикам |
Знахідний | ґудзик | ґудзики |
Орудний | ґудзиком | ґудзиками |
Місцевий | на/у ґудзику | на/у ґудзиках |
Кличний | ґудзику | ґудзики |