ґуля
ГУЛЯ1, і, ж. Заокруглена опуклість, наріст на тілі людини або тварини від запалення, удару і т. ін. Учора середульший [син] узяв та з водовозки полетів сторчака додолу і набив чималу гулю на коліні (Мирний, V, 1955, 404); Коняку щось напало, гулі поробилися (Мик., II, 1957, 83); * У порівн. Йому шлях перетинає людина в котелку, з-під якого чорною гулею вибився чуб (Стельмах, II, 1962, 589).
ГУЛЯ2 див. гулі3.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ґуля | ґулі |
Родовий | ґулі | ґуль |
Давальний | ґулі | ґулям |
Знахідний | ґулю | ґулі |
Орудний | ґулею | ґулями |
Місцевий | на/у ґулі | на/у ґулях |
Кличний | ґуле | ґулі |