гуменний
ГУМЕННИЙ, ного, ч., заст. Прикажчик, що організовував роботу на току поміщика. Ішов [пан] на гумна, де гуменний.. скінчив перегляд худоби, пригнаної з паші (Фр., II, 1950, 104); На току гуменний одлічував снопи для кожного молотника (Н.-Лев., II, 1956, 184); По вечері гуменний їх [сліпців] спитав, чи хочуть вони сьогодні грати (Бурл., О. Вересай, 1959, 85).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гуменний | гуменні |
Родовий | гуменного | гуменних |
Давальний | гуменному | гуменним |
Знахідний | гуменного | гуменних |
Орудний | гуменним | гуменними |
Місцевий | на/у гуменному, гуменнім | на/у гуменних |
Кличний | гуменний | гуменні |