гусениця
ГУСЕНИЦЯ, і, ж. 1. Видовжена личинка метелика з кількома парами ніг і гризучим ротовим апаратом. Щоб не допустити пошкодження капусти попелицею, посіви двічі обпилювали п'ятипроцентним дустом ДДТ, а гусениць збирали вручну (Колг. Укр., 8, 1950, 37); Зимують гусениці в коконах, у поверхневому шарі грунту (Зерн. боб. культ., 1956, 201).
2. Широкий ланцюг, що накладається на колеса трактора, танка і т. ін. для підвищення прохідності машини. Не минуло хвилини, як іще два танки горіли, а один - на підбитій гусениці - як повернув сюди боком, так і захряс (Головко, І, 1957, 288); Трактор ляснув гусеницями і завмер, здригаючись від натужного стукотіння мотора (Автом., В. Кошик, 1954, 217).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гусениця | гусениці |
Родовий | гусениці | гусениць |
Давальний | гусениці | гусеницям |
Знахідний | гусеницю | гусениці, гусениць |
Орудний | гусеницею | гусеницями |
Місцевий | на/у гусениці | на/у гусеницях |
Кличний | гусенице | гусениці |