духобори
ДУХОБОРИ, ів, мн. (одн. духобор, а, ч.; духоборка, и, ж.). Християнська секта, що заперечує обрядність та догми православної церкви (виникла в Росії у другій половині XVIII ст.). В Канаді живе близько 20 тис. духоборів, які 1898 р., рятуючись від переслідувань царського уряду за релігійні переконання, переселились сюди з Росії (Рад. літ-во, 5, 1958, 18).
духобор
ДУХОБОР див. духобори.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | духобор | духобори |
Родовий | духобора | духоборів |
Давальний | духоборові, духобору | духоборам |
Знахідний | духобора | духоборів |
Орудний | духобором | духоборами |
Місцевий | на/у духоборі, духоборові | на/у духоборах |
Кличний | духоборе | духобори |