деспотичний
ДЕСПОТИЧНИЙ, а, е. 1. Заснований на деспотії. Формою своєю капіталістичне управління деспотичне (Маркс, Капітал, т. І, кн. І, 1952, 333); Влада скіфських вождів поступово втрачає свій демократичний характер і набуває рис деспотичного правління в інтересах родової аристократичної верхівки (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 154).
2. перен. Який не рахується з волею, бажаннями інших; свавільний. Вдача Воздвиженського була дуже деспотична (Н.-Лев., І, 1956, 339); В родині не раз дивувалися, чим саме Меланія привернула симпатії Аркадія. Вона - деспотична, скупа, чоловік її Михайло - бідний, затурканий, мов сирота в наймах (Вільде, Сестри... 1958, 178).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | деспотичний | деспотична | деспотичне | деспотичні |
Родовий | деспотичного | деспотичної | деспотичного | деспотичних |
Давальний | деспотичному | деспотичній | деспотичному | деспотичним |
Знахідний | деспотичний, деспотичного | деспотичну | деспотичне | деспотичні, деспотичних |
Орудний | деспотичним | деспотичною | деспотичним | деспотичними |
Місцевий | на/у деспотичному, деспотичнім | на/у деспотичній | на/у деспотичному, деспотичнім | на/у деспотичних |