дехкан
ДЕХКАН, ДЕХКАНИН, а, ч. У Середній Азії та Казахстані -селянин. Перед ним узбек.. Напевне, не простий собі дехкан, а хтось із відповідального начальства (Ле, Міжгір'я, 1953, 9); В романі переконливо показано, як трудящі дехкани поволі визволяються з полону старих, шкідливих традицій і забобонів (Іст. укр. літ., II, 1956, 545).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дехкан | дехкани |
Родовий | дехкана | дехканів |
Давальний | дехканові, дехкану | дехканам |
Знахідний | дехкана | дехканів |
Орудний | дехканом | дехканами |
Місцевий | на/у дехкані, дехканові | на/у дехканах |
Кличний | дехкане | дехкани |
дехканин
ДЕХКАНИН див. дехкан.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дехканин | дехкани |
Родовий | дехканина | дехкан |
Давальний | дехканинові, дехканину | дехканам |
Знахідний | дехканина | дехкан |
Орудний | дехканином | дехканами |
Місцевий | на/у дехканині, дехканинові | на/у дехканах |
Кличний | дехканине | дехкани |