де-де
ДЕ-ДЕ, присл. 1. То там, то тут; зрідка. І блідний місяць на ту пору Із хмари де-де виглядав (Шевч., 1, 1951, 3); На вулицю виглядали без вікон хати - чорні, як комори.. Де-де забовваніли й люди - в личаках (Мирний, II, 1954, 119).
2. Ледве-ледве; слабо. Із Умані Де-де чуть - гукають Товариші гайдамаки (Шевч., І, 1963, 136).