дзвіночок
ДЗВІНОЧОК1, чка, ч. Зменш.-пестл. до дзвінок 1. Людей уже повно. Дзвіночок голосненько продзеленчав, а за завісою молодь у гримі .. метушиться (Головко, ІI, 1957, 163); * У порівн. Гримить голосочок, як срібний дзвіночок, по садочку лунає, та вже й соловейко, що співа і раненько, так співати не здолає! (Л. Укр., III, 1952, 494).
ДЗВІНОЧОК2 див. дзвіночки.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дзвіночок | дзвіночки |
Родовий | дзвіночка | дзвіночків |
Давальний | дзвіночкові, дзвіночку | дзвіночкам |
Знахідний | дзвіночок | дзвіночки |
Орудний | дзвіночком | дзвіночками |
Місцевий | на/у дзвіночку | на/у дзвіночках |
Кличний | дзвіночку | дзвіночки |