дзеркальце
ДЗЕРКАЛЬЦЕ, я, с. 1. Зменш. до дзеркало 1. На подвір'ї шахти 3 нею ми зустрілись - Дівчина в маленьке Дзеркальце дивилась (Бойко, Про 17 літ, 1958, 19); * У порівн. І небо, зорі, хмари - все видно було у чистій воді, як у дзеркальці (Мирний, V, 1955, 350).
2. перен. Блискуча пігментна долька, смужечка і т. ін. на пір'ї птахів або на тілі комах. Крила [качок] темно-бурі з такими ж дзеркальцями, як і в качурів у весільному наряді (Птахівн., 1955, 37); На нижній поверхні черевця бджоли є гладенькі, безволосі діляночки, які називаються дзеркальцями (Зоол., 1957, 64).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дзеркальце | дзеркальця |
Родовий | дзеркальця | дзеркалець |
Давальний | дзеркальцю | дзеркальцям |
Знахідний | дзеркальце | дзеркальця |
Орудний | дзеркальцем | дзеркальцями |
Місцевий | на/у дзеркальці | на/у дзеркальцях |
Кличний | дзеркальце | дзеркальця |