довершувати
ДОВЕРШУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОВЕРШИТИ, шу, шиш, док., перех. 1. Доводити що-небудь до кінця, закінчувати; завершувати. Поїхав [пан Зефірин] за границю довершувати свої студії (Фр., II, 1950, 370); Ми багато славних справ довершим (Дор., Серед степу.., 1952, 87); Що не зробили мертві, мали довершити живі (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 198); // Закінчувати вершити (у 1 знач.) що-небудь.
2. уроч. Виконувати, здійснювати що-небудь. Як лінивих ти картав за ожиріння! Сам же прагнув щось велике довершить (Тич., II, 1957, 315); Тимчасовий уряд взагалі і далі довершує гнобительську політику російського імперіалізму! (Смолич, Мир.., 1958, 266); Чи знав я, що в страшну, рішучу мить Далеко десь, при Керченській затоці, Він достославний подвиг довершить? (Рильський, II, 1956, 222).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | довершую | довершуємо |
2 особа | довершуєш | довершуєте |
3 особа | довершує | довершують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | довершуватиму | довершуватимемо |
2 особа | довершуватимеш | довершуватимете |
3 особа | довершуватиме | довершуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | довершував | довершували |
Жіночий рід | довершувала | |
Середній рід | довершувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | довершуймо | |
2 особа | довершуй | довершуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | довершуючи | |
Минулий час | довершувавши |