довжина
ДОВЖИНА, и, ж. 1. Протяг лінії, площини, тіла і т. ін. між двома найвіддаленішими точками. Хати стоять густо, неначе туляться одна до однієї. Трапляється, що хата од хати стоїть на аршин довжини (Н.-Лев., II, 1956, 401); Треба розповісти учням, що кінцеві міри довжини [плитки] виготовляються з дуже високою точністю (Метод. викл. фрез. спр., 1958, 88); // Відстань між кінцями чого-небудь. Скаче ланцюг по землі, бряжчить, витягається - і вмить по всій довжині його стирчать недалеко один від другого встромлені в землю дерев'яні кілочки (Коцюб., І, 1955, 226).
2. Тривалість, довгочасність. Скорочення за допомогою розсади строку росту рослин у відкритому грунті створює можливість просування на північ ряду овочевих культур, вегетаційний період яких більший за довжину північного літа (Овоч., 1956, 96).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | довжина | довжини |
Родовий | довжини | довжин |
Давальний | довжині | довжинам |
Знахідний | довжину | довжин |
Орудний | довжиною | довжинами |
Місцевий | на/у довжині | на/у довжинах |
Кличний | довжино | довжини |