довідуватися
ДОВІДУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ДОВІДАТИСЯ, аюся, аєшся, док. 1. про кого - що, з спол. що і без додатка. Одержувати відомості про кого-, що-небудь; дізнаватися. Сумно, що я тільки уривками довідуюсь про ваші справи (Л. Укр., V, 1956, 98); Лаврінові діти довідались, що та груша не дядькова, хоч стоїть у дядьковому городі, а батькова (Н.-Лев., II, 1956, 377); Звали нашого діда, як я вже потім довідавсь, Семеном (Довж., Зач. Десна, 1957, 462); // Дізнаватися про щось таємне, що приховується від інших; вивідувати. [Галя:] Як почав [батько] допитуватись, та довідуватись, та силувати йти за того поганця (Мирний, V, 1955, 191); Вислана вперед розвідка намацала ворога в селі Петрівці і довідалась, що тут зібрані його головні сили (Панч, II, 1956, 335).
2. до кого - чого. Заходити куди-небудь з метою дізнатися про кого-, що-небудь, провідати когось. - А ти усе до своєї хати довідуйсь, не забувай (Вовчок, VI, 1956, 225); Чіпка, запаливши люльку, вийшов до скотини довідатись (Мирний, II, 1954, 241).
3. чого, рідко. Зазнавати на власному досвіді; пізнавати. Котилося через поле Перекотиполе - Довідаться щастя й горя Край Чорного моря (Гл., Вибр., 1957, 176).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | довідуюся | довідуємося |
2 особа | довідуєшся | довідуєтеся |
3 особа | довідується | довідуються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | довідуватимуся | довідуватимемося |
2 особа | довідуватимешся | довідуватиметеся |
3 особа | довідуватиметься | довідуватимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | довідувався | довідувалися |
Жіночий рід | довідувалася | |
Середній рід | довідувалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | довідуймося | |
2 особа | довідуйся | довідуйтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | довідуючись | |
Минулий час | довідувавшись |