догвинчувати
ДОГВИНЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОГВИНТИТИ, нчу, нтиш, док., перех. Закінчувати гвинтити що-небудь; гвинтити до певної межі. Догвинчувати гайку.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | догвинчую | догвинчуємо |
2 особа | догвинчуєш | догвинчуєте |
3 особа | догвинчує | догвинчують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | догвинчуватиму | догвинчуватимемо |
2 особа | догвинчуватимеш | догвинчуватимете |
3 особа | догвинчуватиме | догвинчуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | догвинчував | догвинчували |
Жіночий рід | догвинчувала | |
Середній рід | догвинчувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | догвинчуймо | |
2 особа | догвинчуй | догвинчуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | догвинчуючи | |
Минулий час | догвинчувавши |