докоряти
ДОКОРЯТИ, яю, яєш, недок., ДОКОРИТИ, рю, риш, док., кому, чому, розм. кого, що і без додатка. Виражати своє незадоволення з приводу чого-небудь, звинувачувати когось у чому-небудь; дорікати. Й не чула того вечора Маруся-наймичка, як хазяйка сварилася на неї за гаяння, як дорікала й докоряла (Вовчок, I, 1955, 353); Вона подивилась на мене повними зненависті очима, але не лаялась і не докоряла мені (Сміл., Сашко, 1957, 44); Мати жахалася, докоряла хтозна-кого (Горд., II, 1959, 188); - Ти плачеш? Цить, дитино моя! Я ж не хотів тебе нічим докорити (Фр., III, 1950, 61); Одна бабуся поставила [богунцям] мисочку вареної нечищеної картоплі, і ніхто потім в селі не докорив їй і не посміявся з неї (Довж., Зач. Десна, 1957, 147).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | докоряю | докоряємо |
2 особа | докоряєш | докоряєте |
3 особа | докоряє | докоряють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | докорятиму | докорятимемо |
2 особа | докорятимеш | докорятимете |
3 особа | докорятиме | докорятимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | докоряв | докоряли |
Жіночий рід | докоряла | |
Середній рід | докоряло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | докоряймо | |
2 особа | докоряй | докоряйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | докоряючи | |
Минулий час | докорявши |