домовляти
ДОМОВЛЯТИ, яю, яєш, недок., ДОМОВИТИ, влю, виш; мн домовлять; док. 1. перех. і без додатка. Закінчувати говорити; висловлюватися, доводити розмову до кінця. Домовляючи, пан Грохольський попрощався з дружиною і шурином (Тулуб, Людолови, І, 1957, 14); Панночка не дала неньці домовити. Вона обвила її руками (Л. Янов., І, 1959, 124); * Образно. Отак у Скутарі козаки співали; Співали, сердеги, а сльози лились; Лилися козацькі, тугу домовляли (Шевч., І, 1951, 199).
2. перех. Умовлятися з ким-небудь про щось. - А де ж мама, Даньку? - Мамі земля спати не дає. -Брат посміхнувся. - Побігли коня домовляти на весну (Гончар, Таврія.., 1957, 483).
3. неперех., рідко. Виражати своє незадоволення з приводу чого-небудь; докоряти. - Не сором тобі в коршмі сидіти, Маєш ти дома жінку і діти. На, пий горівку [горілку] та не домовляй, Або іди к бісу, нас не забавляй (Чуб., V, 1874, 1099).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | домовляю | домовляємо |
2 особа | домовляєш | домовляєте |
3 особа | домовляє | домовляють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | домовлятиму | домовлятимемо |
2 особа | домовлятимеш | домовлятимете |
3 особа | домовлятиме | домовлятимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | домовляв | домовляли |
Жіночий рід | домовляла | |
Середній рід | домовляло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | домовляймо | |
2 особа | домовляй | домовляйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | домовляючи | |
Минулий час | домовлявши |