достеменний
ДОСТЕМЕННИЙ, а, е, розм. Справжній, дійсний. Сердешна дитина! Обідране; ледве, ледве Несе ноженята... (Достеменний син Катрусі) (Шевч., І, 1951, 154); Йому захотілося, щоб раптом загомонів цвіркун. Достеменна ознака добра - та нескладна цвіркунова пісня (Рибак, Помилка.., 1956, 248); // Надзвичайно схожий, точнісінько такий, як. - Учора горщик розбило [дитя], сьогодні дивлюся, а воно крізь друшляк попіл просіває. Достеменний дід Гамалія (Тют., Вир, 1960, 24).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | достеменний | достеменна | достеменне | достеменні |
Родовий | достеменного | достеменної | достеменного | достеменних |
Давальний | достеменному | достеменній | достеменному | достеменним |
Знахідний | достеменний, достеменного | достеменну | достеменне | достеменні, достеменних |
Орудний | достеменним | достеменною | достеменним | достеменними |
Місцевий | на/у достеменному, достеменнім | на/у достеменній | на/у достеменному, достеменнім | на/у достеменних |