дошкульний
ДОШКУЛЬНИЙ, а, е. 1. Який викликає, спричиняє фізичний біль. Мигнули під сонцем оголені шаблі, засвистіли в повітрі дошкульні нагайки (Шиян, Гроза.., 1956, 67); Удари були не дуже дошкульні, але все ж відчутні (Руд., Вітер.., 1958, 188).
2. Який сильно діє, глибоко вражає; гострий, їдкий. Ніщо, кажуть, не бував таке дошкульне і вбивче для ворогів, як сміх (Козл., Відродження.., 1950, 36); Януш.. знову зареготав, вбачаючи в поведінці Наливайка не тільки дошкульний, але й дотепний жарт (Ле, Наливайко, 1957, 70); // Надто вразливий; слабкий. Бив [Максим] їх [коней] і по ногах, і по животах. Усе шукав дошкульних місць (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 104); * Образно. Земля була.. дошкульним місцем старого Плачинди (Стельмах, Хліб.., 1959, 246); // Який вражає, ображає кого-небудь уїдливими словами (про людину); уїдливий, ущипливий. Не було більш лихої дівчини на все село, ніж Текля. Гостра, дошкульна, нікому не змовчить, не стерпить (Горд., І, 1959, 558).
3. Дуже відчутний, сильний, пронизливий (про холод, вітер, мороз і т. ін.). Холод став дуже.. дошкульний, аж кусливий (Н.-Лев., IV, 1956, 262); З моря дув дошкульний холодний вітер (Смолич, V, 1959, 244); Почались дошкульні осінні дощі з вітрами (Гур., друзі.., 1959, 124).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | дошкульний | дошкульна | дошкульне | дошкульні |
Родовий | дошкульного | дошкульної | дошкульного | дошкульних |
Давальний | дошкульному | дошкульній | дошкульному | дошкульним |
Знахідний | дошкульний, дошкульного | дошкульну | дошкульне | дошкульні, дошкульних |
Орудний | дошкульним | дошкульною | дошкульним | дошкульними |
Місцевий | на/у дошкульному, дошкульнім | на/у дошкульній | на/у дошкульному, дошкульнім | на/у дошкульних |