драний
ДРАНИЙ, а, е. 1. Порваний, протертий, зношений (про одяг, взуття і т. ін.). Вивели Марину в драній рядняній сорочці з зав'язаними на спині рукавами (Мирний, IV, 1955, 235); Бондаренко мовчки місив сніг ногами в драних чоботях (Головко, II, 1957, 297).
2. З діркою або дірками; продірявлений. - Та покинь отого глиняника! - сказав Карпо і хотів одняти од неї драного горшка (Н.-Лев., II, 1956, 272); Дід Ялисей жив самотньо в старій драній хаті аж на краю села (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 40).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | драний | драна | дране | драні |
Родовий | драного | драної | драного | драних |
Давальний | драному | драній | драному | драним |
Знахідний | драний, драного | драну | дране | драні, драних |
Орудний | драним | драною | драним | драними |
Місцевий | на/у драному, дранім | на/у драній | на/у драному, дранім | на/у драних |