дрібно
ДРІБНО. 1. Присл. до дрібний 1, 3, 6. Дрібно-дрібно закручені кучерики з мідними переливами й невеликі блакитні усміхнені очі пасували саме до такої рожевої шкіри, яка була в Сташки (Вільде, Сестри.., 1958, 378); Дівчата так само дрібно танцювали, Як і позаторік (Шевч., II, 1953, 79); У двері хтось дрібно, акуратно постукав (Гончар, І, 1954, 496).
2. рідко. Те саме, що докладно. Потім все дрібно розказала [Сивилла], Кого до пекла проводжала, До кого, як, про що, за чим... (Котл., І, 1952, 133).