духівництво
ДУХІВНИЦТВО, а, с., збірн. Те саме, що духовенство. - Духівництво, інтелігенція і землевласники, прошу вийти, - звернувся він до сходу (Багмут, Опов., 1959, 22); Войовничий атеїст, Грабовський викриває реакційність духівництва, показує, як у погоні за наживою та владою воно продавало інтереси народу (Ком. Укр.. 8, 1964, 75).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | духівництво | духівництва |
Родовий | духівництва | духівництв |
Давальний | духівництву | духівництвам |
Знахідний | духівництво | духівництва |
Орудний | духівництвом | духівництвами |
Місцевий | на/у духівництві | на/у духівництвах |
Кличний | духівництво | духівництва |