дядьків
ДЯДЬКІВ, кова, кове. Належний дядькові (у 1, 2 знач.). На дядькові гроші [Оверко] в семінарії вчився (Ю. Янов., II, 1958, 192); // Прикм. до дядько 1, 2. З лавки, угледівши мене, підвелась здоровенна постать дядькова (Коцюб., І, 1955, 461); Дядькова звістка вже вносила певні корективи, проте схема лишалась та сама (Головко, II, 1957, 487).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | дядьків | дядькова | дядькове | дядькові |
Родовий | дядькового | дядькової | дядькового | дядькових |
Давальний | дядьковому | дядьковій | дядьковому | дядьковим |
Знахідний | дядьків, дядькового | дядькову | дядькове | дядькові, дядькових |
Орудний | дядьковим | дядьковою | дядьковим | дядьковими |
Місцевий | на/у дядьковому, дядьковім | на/у дядьковій | на/у дядьковому, дядьковім | на/у дядькових |
дядько
ДЯДЬКО, а, ч. 1. Брат батька або матері; чоловік тітки. - З усього роду зосталася я та рідний брат батьків - мій дядько (Мирний, І, 1954, 71); Ігор чув від батьків, що там, у Тулі, працюють його рідні тітки й дядьки (Кучер, Чорноморці, 1956, 26).
2. розм. Дорослий чоловік взагалі. Ходив на.. [досвітки] не рік, не два, Та вже й доходився, Що став ходить ще парубком Та й дядьком зробився (Щог., Поезії, 1958, 238); На алеї парку з'явився гладкий, вусатий дядько у фартусі, з мітлою в руках (Дмит., Розлука, 1957, 6); // При звертанні до старшого за віком чоловіка. Враз у двір вскочило два хлопці й, важко відсапуючи, закричали разом: - Дядьку Замфіре, дядьку Замфіре! ваш виноград рубають (Коцюб., І, 1955, 215).
3. розм. Селянин (перев. з відсталими поглядами). Мордований, обідраний скороминучими владами, отаманами і різними батьками, без гасу, без солі, без сірників, без взуття, в грубій полотняній одежі стояв той дядько на шляху історії і болючими очима дивився тільки на землю (Стельмах, II, 1962, 51); Залужанські дядьки, заможні і жадібні, шпортали один одного вилами, хрупали по головах оглоблями за землю, за межу, за вкрадений сніп (Тют., Вир, 1964, 369).
4. заст. Особа (звичайно унтер-офіцер), якій доручалось навчання новобранців у царській армії. - Та не довго ми жартували! Оддали нас в науку дядькові - старому москалеві.. Почали нас муштрувати з рушницями (Н.-Лев., І, 1956, 74).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дядько | дядьки |
Родовий | дядька | дядьків |
Давальний | дядькові, дядьку | дядькам |
Знахідний | дядька | дядьків |
Орудний | дядьком | дядьками |
Місцевий | на/у дядьку, дядькові | на/у дядьках |
Кличний | дядьку | дядьки |