діймати
ДІЙМАТИ і рідко ДОЙМАТИ, аю, аєш, недок., ДІЙНЯТИ і рідко ДОЙНЯТИ, йму, ймеш; мин. ч. дійняв і дойняв, ла, ло; наказ. сп. дійми і дойми; док., перех. і без додатка, розм. Виводити кого-небудь з рівноваги, не даючи спокою, досаждаючи чимсь. Тьма наді мною, Стужа дійма, А за стіною Виє зима (Граб., І, 1959, 73); Знову дзвеніли.. комарі, допікали, дошкуляли, діймали, мерли, гризли ар'єргард десантного флоту (Ю. Янов., І, 1954, 278); - Хоч нам і горе, доймають нас злидні та вороги, - та за нами правда... (Мирний, III, 1954, 67); Дідусь довго добирав влучний вираз, щоб дошкулити онуці, і раптом вибухав словом, яке.. повинно було дойняти її (Хижняк, Тамара, 1959, 7).
@ Не діймати (доймати) віри - те саме, що [Не] йняти віру (віри) див. віра. [Домаха:] Серце моє болить і не діймає вже віри нікому (Стар., Вибр., 1959, 349); Весело Антосьові стало, та він і сам собі не доймає віри, чи тому правда (Свидн., Люборацькі, 1955, 154); Діймати (доймати, дійняти, дойняти) до чого - дошкуляти. Знову розпухла нога, розболілася, крутило в коліні, діймало до серця (Збан., Сеспель, 1961,362); Турбая дійняла до живого.. Прокопова прозорливість (Руд., Остання шабля, 1959, 178); - Чого вона мене до живого доймає? (Мирний, V, 1955, 334); Раз канчуком вчеше [пан] - до печінки дійме (Мирний, IV, 1955, 220).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | діймаю | діймаємо |
2 особа | діймаєш | діймаєте |
3 особа | діймає | діймають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дійматиму | дійматимемо |
2 особа | дійматимеш | дійматимете |
3 особа | дійматиме | дійматимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | діймав | діймали |
Жіночий рід | діймала | |
Середній рід | діймало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | діймаймо | |
2 особа | діймай | діймайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | діймаючи | |
Минулий час | діймавши |