дільце
ДІЛЬЦЕ, дільця, с. Зменш.-пестл. до діло 1, 3; невелике діло. - Це Соня розписку написала мені.., так оце доручаю їй одно дільце в економії (Вас., І, 1959, 256); - А що тобі? - пита Панас. - Є дільце, дядечку, до вас (Гл., Вибр., 1957, 111); - До речі, в мене там і дільце одне є, заїдемо разом до колгоспу (Ле, В снопі.., 1960, 13).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дільце | дільця |
Родовий | дільця | ділець |
Давальний | дільцю | дільцям |
Знахідний | дільце | дільця |
Орудний | дільцем | дільцями |
Місцевий | на/у дільці | на/у дільцях |
Кличний | дільце | дільця |