дірка
ДІРКА, и, ж. Те саме, що діра 1. Дим ішов просто на хату й виходив у дірку, прорубану в стелі (Н.-Лев., II, 1956, 392); Руда шапка не прикривала гаразд розкудланого волосся, і воно лізло з-під шапки та крізь дірки в шапці (Коцюб., І, 1955, 34); Через цю дірку в стіні і винесли на двір тіло Анта (Скл., Святослав, 1959, 22); * Образно. Намножилося народу - діватися вже йому нікуди. - Хай множиться - знайдемо дірки! (Гончар, Таврія.., 1957, 30).
@ Дірка з бублика- пусте місце, ніщо. Взяв з бублика дірку!.. (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 157); Латати (залатати) дірку (дірки) - те саме, що Латати (залатати) діру (діри) (див. діра).- Хіба я не знаю, що й ви бідуєте.. Що з того, що ви заробляєте, коли тими грішми не знати, яку дірку залатати (Коцюб., І, 1955, 42); Зачитати до дірок - порвати, пошарпати, читаючи щось багато разів. - Знаєте, - даси кому газетку - зачитують до дірок. Незручно, коли газета неохайна (Вишня, І, 1956, 322); Сама тобі дірка- про дуже рвану одежу. І кожушок був теж драненький та задубілий, а проте пальтишко [пальтечко] ще гірше. Сама тобі дірка (Мик., Кадильниця, 1959, 4).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дірка | дірки |
Родовий | дірки | дірок |
Давальний | дірці | діркам |
Знахідний | дірку | дірки |
Орудний | діркою | дірками |
Місцевий | на/у дірці | на/у дірках |
Кличний | дірко | дірки |