дітки
ДІТКИ, ток, мн. Зменш.-пестл. до діти1 2. Ці пісні зібрані на Україні поміж людьми. Співали і старі, і молоді, і дітки (Вовчок, VI, 1956, 342); Оженивсь я... жінка гарна... Було троє в нас діток (Фр., X, 1954, 240); А качечка випливає З качуром за ними, Ловить ряску, розмовляє 3 дітками своїми (Шевч., II, 1953, 363); * Образно. Приходить вона [зима] в село страшною хуртовиною, приводить за собою своїх діток, - хизи й охизи та тріскучі морози... (Мирний, II, 1954, 110); * У порівн. Мене й Катрю доглядала [тітка] і жалувала, як своїх рідних діток (Вовчок, VI, 1956, 297).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дітки | |
Родовий | діток | |
Давальний | діткам | |
Знахідний | діток | |
Орудний | дітками | |
Місцевий | на/у дітках | |
Кличний | дітки |