едем
ЕДЕМ, у, ч., книжн. 1. За біблійною легендою - місце блаженного існування Адама та Єви; рай. [Д. Жуан:] При світлі волі всі краї хороші, всі води гідні відбивати небо, усі гаї подібні до Едему! (Л. Укр., III, 1952, 359); Мабуть, він, обернувшись змієм, що занапастив колись у едемі Єву, тепер причарував і самого царя (Морд., І, 1958, 121).
2. перен. Місце, що відзначається винятковою красою і багатством природи; благодатний край. Грунт там [на хуторах] - чудова чорноземля, і взагалі - це справжній едем (Тулуб, Людолови, 1,1957,11).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | едем | едеми |
Родовий | едему | едемів |
Давальний | едемові, едему | едемам |
Знахідний | едем | едеми |
Орудний | едемом | едемами |
Місцевий | на/у едемі | на/у едемах |
Кличний | едеме | едеми |