енциклопедичний
ЕНЦИКЛОПЕДИЧНИЙ, а, е. 1. Прикм. до енциклопедія. Енциклопедичний характер мають рукописні збірники, яких досі звісно нам кілька, а яких, певно, мусило бути далеко більше (Фр., XVI, 1955, 321); // Який становить собою енциклопедію. Окреме місце серед літератури, яка допомагає людині в самоосвіті, належить енциклопедичним словникам або енциклопедіям (Рад. Укр., 15.VІІІ 1961, 2).
2. Який охоплює багато галузей знань; різнобічний. Під кінець XIX ст. ..в українській літературі з'явився Франко, людина енциклопедичного розуму і великого поетичного обдарування (Рад. літ-во, 1, 1958, 118); Він [Г. Сковорода] був на свій час широкоосвіченою, енциклопедичною людиною: філософом, ліриком, перекладачем.., проповідником на майданах (Тич., III, 1957, 110).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | енциклопедичний | енциклопедична | енциклопедичне | енциклопедичні |
Родовий | енциклопедичного | енциклопедичної | енциклопедичного | енциклопедичних |
Давальний | енциклопедичному | енциклопедичній | енциклопедичному | енциклопедичним |
Знахідний | енциклопедичний, енциклопедичного | енциклопедичну | енциклопедичне | енциклопедичні, енциклопедичних |
Орудний | енциклопедичним | енциклопедичною | енциклопедичним | енциклопедичними |
Місцевий | на/у енциклопедичному, енциклопедичнім | на/у енциклопедичній | на/у енциклопедичному, енциклопедичнім | на/у енциклопедичних |