есесівець
ЕСЕСІВЕЦЬ, вця, ч., іст., зневажл. Службовець фашистського карального охоронного органу (СС), на який спирався гітлерівський терористичний апарат. Охрім бачив, як у спину румунським солдатам стріляв загороджувальний загін есесівців (Кучер, Чорноморці, 1956, 130).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | есесівець | есесівці |
Родовий | есесівця | есесівців |
Давальний | есесівцеві, есесівцю | есесівцям |
Знахідний | есесівця | есесівців |
Орудний | есесівцем | есесівцями |
Місцевий | на/у есесівці, есесівцеві | на/у есесівцях |
Кличний | есесівцю | есесівці |