жалібний
ЖАЛІБНИЙ, жалібна, жалібне. 1. Який виражає тугу, печаль; журливий. - Сидить було вона кінець стола, шиє сорочку та все співає, та таких же тобі пісень смутних та жалібних (Н.-Лев., І, 1956, 61); Думки рояться, снують то сумні, то патетичні, то гнівні, то жалібні (Збан., Єдина, 1959, 337); * Образно. Осінь жалібна минула, мов стара вдовиця (Уп., Вірші.., 1957, 27).
2. Стос. до жалоби (див. жалоба 1, 2); траурний. Люди якісь залякані, сумні, жінки в жалібних чорних крепах, у мужчин тільки чорні краватки (Коцюб., III, 1956, 354); Полковий оркестр грав жалібний марш (Шиян, Гроза.., 1956, 433).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | жалібний | жалібна | жалібне | жалібні |
Родовий | жалібного | жалібної | жалібного | жалібних |
Давальний | жалібному | жалібній | жалібному | жалібним |
Знахідний | жалібний, жалібного | жалібну | жалібне | жалібні, жалібних |
Орудний | жалібним | жалібною | жалібним | жалібними |
Місцевий | на/у жалібному, жалібнім | на/у жалібній | на/у жалібному, жалібнім | на/у жалібних |