жартома
ЖАРТОМА, присл. Заради жарту, жартуючи, несерйозно. Почавши співати жартома, згодом вона.. без жодного вже жарту сміливо зайшлася піснею (Вас., II, 1959, 83); Ліда жартома піднесла до носа Шульженкові дорідний кущ жалючої кропиви (Кач., Вибр., 1953, 256); * Образно. Воно [сонце] ховає посмішку лукаву І кида промінь жартома (Мал., І, 1956, 297); * У порівн. Петро Вівденко підійшов ближче і власною хусткою, ніби жартома, втер щоки дівчині (Ле, Право.., 1957, 157).