жданики
ЖДАНИКИ, ів, мн., розм. Те саме, що жданки. - Довго ждати, Катрусю. Нащо нам ті жданики? - лагідно, але твердо говорив Павло, пригортаючи її до грудей (Кучер, Прощай.., 1957, 471).
@ Годувати жданиками - обіцяти кому-небудь щось зробити, але не виконувати обіцянки. [Макар:] Ти.. й досі годуєш мене жданиками: жди та пожди... (Кроп., IV, 1960, 339); Жданики поїсти - не дочекатися і втратити надію на можливість дочекатися кого-, чого-небудь. - Ждати та ждати! - репетували жінки. - Вже й жданики поїли!.. Хай обміряють кожному, що полагається [належить] від революції! (Смолич, Мир.., 1958, 186).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | жданики | |
Родовий | ждаників | |
Давальний | жданикам | |
Знахідний | жданики | |
Орудний | жданиками | |
Місцевий | на/у жданиках | |
Кличний | жданики |