жовтяк
ЖОВТЯК, а, ч. 1. Переспілий огірок, що має жовту шкірку. - Огірок дай, та не жовтяк, а тверденький, і хліба кусень вріж (Шиян, Баланда, 1957, 89); * У порівн. Краска де й ділася - жовта, жовта стала Уляна, як жовтяк (Мирний, І, 1954, 301).
2. перен., розм. Про худу, виснажену хвору людину, що має бліде з жовтизною обличчя. Напевне характер [у редактора] ведмежий, - зробив собі висновок Гурін. До того ж він, мабуть, хворий. Жовтяк... (Жур., Вел. розмова, 1955, 12).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | жовтяк | жовтяки |
Родовий | жовтяка | жовтяків |
Давальний | жовтякові, жовтяку | жовтякам |
Знахідний | жовтяк, жовтяка | жовтяки, жовтяків |
Орудний | жовтяком | жовтяками |
Місцевий | на/у жовтяку | на/у жовтяках |
Кличний | жовтяку | жовтяки |