забавляти
ЗАБАВЛЯТИ, яю, яєш, недок., ЗАБАВИТИ, влю, виш; мн. забавлять; док. 1. перех. Розважати, веселити кого-небудь, розмовами, витівками і т. ін. Дівчат він забавляв своїми вигадками та жартами (Н.-Лев., III, 1956, 318); На гімназіальнім вечорі.. їй доручили забавляти.. поручника (Кач., II, 1958, 61); Щоб як-небудь знову забавити гостей, Магера почав усіх жінок частувати своєю табакою (Мак., Вибр., 1954, 216); //Давати розвагу, втіху. Коли та дурниця забавляє нас, тішить, то чом же й не потішитись нею? (Мирний, IV, 1955, 294); Всю компанію безмірно забавило це оповідання (Фр., VI, 1951, 143).
2. перех. Заспокоювати, втихомирювати (дитину). На полі під копою Сина забавляє [Катруся] (Шевч., І, 1951, 36); Він малював портрети маленьких діток Ганни, а вона сиділа поряд з ним і забавляла їх, щоб вони були спокійні (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 380); Насилу Христя забавила Маринку, посадивши на килимі гратись цяцьками (Мирний, III, 1954, 155); Малеча скиглила в темряві, й матері ніяк не могли їх ні приспати, ні забавити (Головко, II, 1957, 284).
3. неперех., діал. Затримуватися. Князь недовго забавляв у місті (Фр., III, 1950, 144); Треба ще буде у Відні та в Мілані забавити конечне для залагодження справ літературних (Л. Укр., V, 1956, 417).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | забавляю | забавляємо |
2 особа | забавляєш | забавляєте |
3 особа | забавляє | забавляють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | забавлятиму | забавлятимемо |
2 особа | забавлятимеш | забавлятимете |
3 особа | забавлятиме | забавлятимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | забавляв | забавляли |
Жіночий рід | забавляла | |
Середній рід | забавляло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | забавляймо | |
2 особа | забавляй | забавляйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | забавляючи | |
Минулий час | забавлявши |