забарний
ЗАБАРНИЙ, а, е. 1. Який бариться; повільний, неквапливий. Забарнії гості забарилися в хаті (Сл. Гр.); Рух козацьких загонів був надзвичайно забарний (Тулуб, Людолови, II, 1957, 502);//Який настає повільно, із запізненням. Весна цього року, немов не тутешня, забарна і холодна (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 105).
2. Який вимагає багато часу; загайний. - Це діло трудне, забарне, та й грошей багато коштує (Мирний, V, 1955, 167); Насправді ж він [хірург] тримав руки так для того, щоб не доторкнутися ненароком якогось предмета і не звести нанівець весь складний і забарний процес стерилізації рук (Смолич, Розм. з чит., 1953, 29).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | забарний | забарна | забарне | забарні |
Родовий | забарного | забарної | забарного | забарних |
Давальний | забарному | забарній | забарному | забарним |
Знахідний | забарний, забарного | забарну | забарне | забарні, забарних |
Орудний | забарним | забарною | забарним | забарними |
Місцевий | на/у забарному, забарнім | на/у забарній | на/у забарному, забарнім | на/у забарних |