завидки
ЗАВИДКИ, ків, мн., розм. Те само, що заздрощі. Павло аж струснувся: і від тріску, і від завидків на такі дужі, м'язисті руки (Ле, Вибр., 1939, 82); Він.. доклав бісівських зусиль, щоб мінометники виступали на найкращих конях, викликаючи завидки цілого полку (Гончар, III, 1959, 187).
@ Завидки беруть (взяли) кого і без додатка - робиться заздро кому-небудь. [Іван:] Із Січі запорожці ходили воювать з ворогами.. І взяли завидки ворогів на їх хист та одвагу (Кроп., IV, 1959, 41); - Маєш добрий апетит, Іоне, аж завидки беруть. А мені чомусь і їсти не хочеться... (Чаб., Балкан. весна, 1960, 411);
На завидки кому - так (такий, така і т. ін.), що може хтось позаздрити. - Дай, думаю, пошию штани шкіряні.. Добренні вийшли, на завидки всім (Гончар, Тронка, 1963, 319).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | завидки | |
Родовий | завидків | |
Давальний | завидкам | |
Знахідний | завидки | |
Орудний | завидками | |
Місцевий | на/у завидках | |
Кличний | завидки |