завитий
ЗАВИТИЙ1, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до завити3. Голову його вкривали коротенькі.. ясні коси, зроду завиті кучерями по всій голові (Н.-Лев., І, 1956, 116); Сьогодні він.. примостився на окривілій веранді біля холодної, по-баранячому завитої вгорі колони (Стельмах, II, 1962, 8); // у знач. прикм. Який має завивку. Я трохи здивувалась, коли застала її одного разу перед свічадом, чепурну, завиту (Л. Укр., III, 1952, 619).
ЗАВИТИЙ2, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до завити3. В нім [папері] були завиті коробки з сірниками (Март., Тв., 1954, 395); Усі її товаришки прибиралися в капелюхи й насміхалися з Гінди, що вона у хустку завита (Кобр., Вибр., 1954, 74).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | завитий | завита | завите | завиті |
Родовий | завитого | завитої | завитого | завитих |
Давальний | завитому | завитій | завитому | завитим |
Знахідний | завитий, завитого | завиту | завите | завиті, завитих |
Орудний | завитим | завитою | завитим | завитими |
Місцевий | на/у завитому, завитім | на/у завитій | на/у завитому, завитім | на/у завитих |