заворожений
ЗАВОРОЖЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до заворожити 1, 2. За широкими морями.. був колись веселий край, розкішний, багатий, заворожений злими людьми, заневолений двома неволями (Вас., Вибр., 1950, 184); - Перемога, товариші!.. Вже смерть не загрожує тобі на кожному кроці, вже ти заворожений від ран і каліцтва (Гончар, III, 1959, 437); Соломія Амвросіївна Кру-шельницька.. була заворожена народною піснею і сама прегарно співала у сільському хорі (Мист., 1, 1966, 30); // заворожено, безос. присудк. сл. Перш було, за що не візьметься [Гнат] - у всьому невдача, мов заворожено; а тепер і на корову спромігся, і коненята купив (Коцюб., І, 1955, 70).
2. у знач. прикм. Який зазнав дії, впливу чарів, чаклунства; зачарований. Поклав [Левко] хлібину під пахву і тихими, завороженими вулицями подався до Гордієнків (Стельмах, І, 1962, 559); // Який виражає зачарування. Пріся завороженими очима дивилася на Данилка (Панч, Синів.., 1959, 109).
Мов (ніби, як і т. ін.) заворожений - мовчазний, задуманий, глибоко зосереджений. Стоять [пасажири] юрбами на терасах, на палубі, мов заворожені, і дивляться на казкові.. береги (Цюпа, Україна.., 1960, 198); Аж заслухається Катря [пісень] і сидить, як заворожена (Головко, II, 1957, 234).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | заворожений | заворожена | заворожене | заворожені |
Родовий | завороженого | завороженої | завороженого | заворожених |
Давальний | завороженому | завороженій | завороженому | завороженим |
Знахідний | заворожений, завороженого | заворожену | заворожене | заворожені, заворожених |
Орудний | завороженим | завороженою | завороженим | завороженими |
Місцевий | на/у завороженому, завороженім | на/у завороженій | на/у завороженому, завороженім | на/у заворожених |