завідувати
ЗАВІДУВАТИ, ую, уєш, недок. Здійснювати керівництво, керувати чим-небудь. Я завідував відділом мистецтва, був комісаром театру Шевченка (Довж., І, 1958, 18); Фермою завідувала літня жінка (Жур., Звич. турботи, 1960, 102); // розм., рідко. Стежити за виконанням чого-небудь, розпоряджатися чимсь. Вона привикла дома, що її батько про все старався, усім завідував, у найскрутнішій справі вмів собі порадити (Март., Тв., 1954, 355); Оздобленням приміщення завідували кращі художники (Моє життя в мист., 1955, 127).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | завідую | завідуємо |
2 особа | завідуєш | завідуєте |
3 особа | завідує | завідують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | завідуватиму | завідуватимемо |
2 особа | завідуватимеш | завідуватимете |
3 особа | завідуватиме | завідуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | завідував | завідували |
Жіночий рід | завідувала | |
Середній рід | завідувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | завідуймо | |
2 особа | завідуй | завідуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | завідуючи | |
Минулий час | завідувавши |