загарбник
ЗАГАРБНИК, а, ч. Той, хто насильно захоплює що-небудь; завойовник. Віковічна боротьба слов'янських народів за своє існування і свою незалежність закінчилася перемогою над німецькими загарбниками і німецькою тиранією (Гончар, III, 1959, 440); Ленін і Комуністична партія завжди виступали проти насильства, яке чинили над українським народом іноземні загарбники (Ком. Укр., 4, 1961, 83).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | загарбник | загарбники |
Родовий | загарбника | загарбників |
Давальний | загарбникові, загарбнику | загарбникам |
Знахідний | загарбника | загарбників |
Орудний | загарбником | загарбниками |
Місцевий | на/у загарбнику, загарбникові | на/у загарбниках |
Кличний | загарбнику | загарбники |